iBilingua

Я поїхала на заробітки в Іспанію 30 років тому. І лише недавно повернулася до рідного Франківська. У нас з чоловіком троє дітей. Я іноді приїжджала додому, була на весіллях у дітей, на народженнях онуків, приїжджала на прощання з мамою, а так весь час ці роки утримувала родину. А моїм донечкам, хоча і у них, і у зятів хороші роботи, я купила і квартири, і машини, і все в квартири, і весілля справляла, даючи гроші. А середній син завжди відмовлявся

Я поїхала на заробітки в Іспанію 30 років тому. І лише недавно повернулася до

життєві історії 0

Коли моя свекруха зробила це на нашому весіллі, я втратила дар мови, і не тільки я, а й гості. Я не думала, що вона здатна на такі речі: Поки ми погойдувалися з коханим під свій перший танець, я раптом відчула, як хтось став між нами. Це була моя свекруха. Вона протиснулася між мною та моїм новоспеченим чоловіком, схопила його за руки і почала танцювати з ним, наче це вона наречена. Про її наряд я взагалі мовчу

Коли моя свекруха зробила це на нашому весіллі, я втратила дар мови, і не

життєві історії 0

– Ти не достойна мати такого чоловіка, як мій син, і я зроблю все, що від мене залежить, щоб ви розлучилися, – сказала мені майбутня свекруха на другий день знайомства. А потім вона вийняла з гаманця гроші. Вона знала, з якого “боку” до мене “підпливати”. Але моє рішення її таки здивувало

– Ти не достойна мати такого чоловіка, як мій син, і я зроблю все,

життєві історії 0

Після того, як не стало чоловіка, я ледь зводила кінці з кінцями. – Тобі не потрібно працювати, доглядай дітей, а про фінансову сторону подбаю я!, – говорив мені чоловік. Ми взяли кредит, оскільки будували хату, ростили дітей, та в один момент мій світ рухнув. Все сталося так раптово, що я не знала навіть, як собі пояснити де Ілля, не те щоб дітям. А потім слова сусідки, які гуділи в голові: “А ти знаєш де зараз твій син?”

Після того, як не стало чоловіка, я ледь зводила кінці з кінцями. – Тобі

життєві історії 0

Ну фінансовою грамотністю у невістки в голові і не пахне. Ну скажіть мені, чим той візочок, в якому чотири роки тому їздив маленький Тимофійко, не підходить Марині тепер? Він новенький, я його берегла, хоч Марина й привезла мені його в село, щоб я знайшла для нього “нового” власника. Я ж його відпуцувала, обгорнула плівкою, щоб не порошився і відправила на горище, бо знала, що на одній дитині син з невісткою не зупиняться

Ну фінансовою грамотністю у невістки в голові і не пахне. Ну скажіть мені, чим

життєві історії 0

За 10 років заробітків в Італії я нарешті придбала там житло, але я не знаю що мене чекає за рік-два-п’ять, тому свою однокімнатну в Ужгороді я вирішила “підмарафетити” і здавати в оренду. Та коли я прийшла до сестри, щоб та мені допомагала, поки я буду в Італії, ну, забирала гроші і приглядала хоч іноді, то дуже здивувалася

За 10 років заробітків в Італії я нарешті придбала там житло, але я не

життєві історії 0

Мене звуть Ірина, я заміжня вдруге, від першого шлюбу є син. А всього у мене четверо діток. І смикнув мене хтось за язика сказати чоловіку, що мої перші свекри купили єдиному онуку квартиру! Що почалося!

Мене звуть Ірина, я заміжня вдруге, від першого шлюбу є син. А всього у

життєві історії 0

— Мамо, але це велика сума, 30 тисяч гривень щомісяця мені тобі важко давати, — несміливо почала я. Моя мама ще зовсім молода. Щойно-щойно вийшла на пенсію. І хоче тепер жити для себе. Я ж не проти. Я навпаки тільки за. Але справа в тому, що моя мама вважає, що вона має це робити за мій рахунок.

— Мамо, а якщо я не зможу давати тобі 30 тисяч? — Зможеш! Просто

життєві історії 0

– Ти взагалі розумієш, що робиш? – кинув я, коли Аліна відкрила двері й побачила мене з напруженим поглядом. – Думаєш, ми з Вірою мовчатимемо, поки ти привласнюєш усе, що належало моєму батькові? Її реакція була холодною, майже бездушною. Мені аж подих перехопило, бо колись ця жінка, здавалося, випромінювала теплоту, а тепер стояла переді мною, випромінюючи лише впевненість. – Борисе, твій батько все розпорядив за законом, – відповіла вона спокійно, хоч у голосі вчувалася якась дивна нотка зневаги. – Якщо тобі це не подобається, йди до суду

– Ти взагалі розумієш, що робиш? – кинув я, коли Аліна відкрила двері й

життєві історії 0

– Мамо, що ти тут робиш? – пробурмотів Михайло, коли відчинив двері й помітив мене на порозі з пакунком у руках. Голос його звучав здивовано, а в очах читалося стримане збентеження. – Принесла тобі твій улюблений сирник, – сказала я, намагаючись зберегти посмішку. – З шоколадною глазур’ю, як ти любиш. Він окинув поглядом пакунок, тоді озирнувся на коридор, звідки визирала його наречена Катерина. Хотілося, щоб він запросив мене всередину, але він лише провів рукою по волоссю – жест, що свідчив: він не сподівався мене побачити

– Мамо, що ти тут робиш? – пробурмотів Михайло, коли відчинив двері й помітив