Донька з’явилася на порозі тоді, коли ми з Борисом якраз обговорювали, як швидше погасити
— Не смій торкатися моїх паперів, поки я ще можу бачити твої жадібні очі!
Роками я будував цей дім як фортецю для своїх дітей, не помічаючи, що стіни
— Це був твій вибір — дати мені ці гроші, я не просив тебе
— Тобі вже шістдесят два, які театри і квіти, ти маєш сидіти з хвoрим
— Ти ніколи не тримала в руках 10000, тому не розумієш, що таке справжні
— Ми віддамо все до копійки через три місяці, мамо, це ж питання виживання
— Тобі що, шкода грошей на комфорт власної дитини? — обурилася дружина, коли я
Син не бере слухавку вже третій місяць, а все почалося з однієї короткої фрази,
— Він житиме тут, і це не обговорюється, — сказала Катерина, затягуючи до хати