— Відчини негайно, бо я зараз двері з петлями винесу, — Андрій гатив по
Я одружився з Марічкою, бо її спадок обіцяв мені мільйони, про які хлопець із
Святковий стіл тріщав від наїдків, але Олена Петрівна знайшла ваду навіть у прозорому холодці.
— Тітко Ганно, ви ж ту квартиру все одно з собою не заберете, то
— Ти хоч розумієш, Катерино, що через ці твої гектари ми тепер як чужі
— Ганю, ти що таке витворяєш, нащо ти дитину в такий холод на балкон
— Мамо, та ви хоч паску доїжте, тато ж завжди казав, що то гріх
— Дев’ять років, Олександре. Ти розумієш, що це майже десятиліття? — я дивилася, як
— Та забирай собі хоч стіни, хоч цеглу, а я свою частку не подарую,
“Я благала маму переїхати в наш маєток біля озера, але вона лише повторювала: —