Тетяна прийшла на день народження Сашка і зневажливо кинула на стіл ігрову приставку за 15000, хоча ми з Макаром домовилися не купувати таких дорогих речей. — Якщо батьки не можуть забезпечити дитині радість, це зробить бабуся, — голосно промовила вона при гостях. Я подивилася на чоловіка, але він лише захоплено розглядав цінник, поки наш світ руйнувався
Тетяна прийшла на день народження Сашка і зневажливо кинула на стіл ігрову приставку за
Ми прожили в шлюбі трохи більше року, а рахунки за цей час я буду оплачувати наступне десятиліття. Коли я купувала цю квартиру за гроші від бабусиної спадщини, Назар лише підбадьорював мене, обіцяючи вічне кохання. — Ми ж сім’я, у нас усе спільне, — шепотів він тоді, а сьогодні виставив рахунок на половину майна
Ми прожили в шлюбі трохи більше року, а рахунки за цей час я буду
Хто ще скаже правду, як не мати, коли дружина не здатна забезпечити нормальний тил? — холодно кинула свекруха, розглядаючи мій одяг. Тарас продовжував жувати свій занадто солоний, на її думку, шматок м’яса, вдаючи, що нічого не відбувається. Я зрозуміла, що цей обід закінчиться не десертом, а повним розривом усіх родинних зв’язків
— Хто ще скаже правду, як не мати, коли дружина не здатна забезпечити нормальний
Та скоро все вирішиться, стaрий уже ледве ходить, — ці слова доньки, випадково підслухані через прочинені двері, застрягли в моїй голові. Мар’яна ділила мій спадок по телефону з подругою, поки я на кухні рахував решту від пенсії. Тепер я точно знаю, яку роль мені відведено в її плані на “щасливе майбутнє”
— Та скоро все вирішиться, стaрий уже ледве ходить, — ці слова доньки, випадково
Олено, не смій підвищувати голос на мою сестру, вона бажає нам добра, — вигукнув Антон, заступаючи собою Галину. Вона стояла за його спиною і ледь помітно посміхалася, дивлячись мені прямо в очі з торжеством переможця. Того вечора я вперше відчула, що в нашому ліжку насправді спить троє, і один із нас тут явно зайвий
— Олено, не смій підвищувати голос на мою сестру, вона бажає нам добра, —
Вероніко, я її терпіти не можу і не хочу, щоб вона жила в моїй квартирі, — сказав Давид, кинувши ключі на стіл. Він стояв посеред кухні, де ще пахло пиріжками мами, і вимагав виставити рідну мені людину за двері. Я мовчки дивилася на його заціплені щелепи, розуміючи, що цей вечір стане початком кінця нашого спокійного життя
— Вероніко, я її терпіти не можу і не хочу, щоб вона жила в
Колись ми ділили одну скоринку хліба на трьох, і це було щастям, а тепер мої діти ділять мою землю, поки я ще дихаю. Я приїхала до них з любов’ю, але Олег лише гидливо глянув на мої сумки і сказав — постав це біля гаража, мамо. У ту мить я усвідомила, що виховала успішних чужинців, які вже приготували для мене ліжко в пансіонаті
Колись ми ділили одну скоринку хліба на трьох, і це було щастям, а тепер
Мамо, мені байдуже на твої квитанції, мені зараз потрібні ці гроші — вигукнув Ілля, нависаючи над моїм кріслом. Я дивилася на сина і не впізнавала в цьому чоловікові свою дитину, яка тепер була готова витрусити з моїх кишень останнє. Це був початок кінця мого спокійного життя
— Мамо, мені байдуже на твої квитанції, мені зараз потрібні ці гроші — вигукнув
Вона на мене навіть не схожа, — пробурмотів Андрій, стоячи біля ліжечка. — Вона має твої очі, Андрію, просто подивися на неї уважніше, — просила я. Він відвернувся до вікна і сказав, що більше не може перебувати в цій квартирі, де все нагадує йому про поразку
— Вона на мене навіть не схожа, — пробурмотів Андрій, стоячи біля ліжечка. —
Якщо ви не дасте мені грошей на новий комп’ютер, я взагалі ніколи не знайду роботу і буду сидіти у вас на шиї до пенсії, — вигукнув Максим, дивлячись нам прямо в очі. Його шaнтaж був настільки відвертим, що в кімнаті на мить стало холодно, незважаючи на розпечені батареї. Ми з Романом переглянулися, усвідомлюючи, що виростили мoнcтра, який не зупиниться ні перед чим. Того дня я вперше побачила в руках сина річ, яку він точно не міг купити на наші копійки
— Якщо ви не дасте мені грошей на новий комп’ютер, я взагалі ніколи не

You cannot copy content of this page