життєві історії 0
Богдане, у тебе хтось є?, – Я мовчки дивилася на чоловіка, не вірячи, що ці слова вилетіли з моїх уст. Він на мить зупинився, відвів погляд і тихо відповів: – Валю, це не те, що ти думаєш. – Усе, що було далі, здавалося, відбувалося у сні. Але цей сон був більше схожий на поганий. Мене звати Валентина, і мені сорок два роки. У нашій з Богданом родині троє дітей: старший син Данило, якому сімнадцять, донька Соломія — чотирнадцять, і найменший, шестирічний Андрійко
– Богдане, у тебе хтось є? Я мовчки дивилася на чоловіка, не вірячи, що
життєві історії 0
Ну така корислива в мене невістка, хоч вже і колишня. Хай їй грець. Син коли мені задзвонив, я зразу відчула неладне. – Мамо, тут діти, а точніше, Христина, написали листа до Миколая, – сумно затягнув Іван. Після розлучення вона тільки те й робить, що виманчує з мого сина гроші. Там і лего, і ляльки, і велосипед, і самокат, але найголовніше – кожен хоче по живій тваринці! Уляна – хом’ячка, Тимофійко – рибки, а Назар – папугу. І це все, на неділю має бути! – Без твоєї допомоги, мамо, ну ніяк!
– Мамо, ти мене виручиш?, – почувся голос Івана в телефонній слухавці. Я тільки-тільки
життєві історії 0
Я довго думала, що ж такого цікавого подарувати на Миколая невістці. Онукам і сину подарунок вже давно лежав в антресолі, а ось з Юлею я не знала, як чинити. Але ситуація сама по собі вирішилася. Вартувало лише зайти до невістки в гості без попередження
Я довго думала, що ж такого цікавого подарувати на Миколая невістці. Онукам і сину
життєві історії 0
Після такого подарунку свекрухи в день святого Миколая мені хотілося в ту ж хвилину прогнати маму чоловіка з нашої новенької квартири, в яку ми переїхали всього два місяці тому. Невже вона не розуміє, що ображає не лише мене, а й своїх онуків? – Бабусю, а це точно для нас? – запитала Катруся. – Ой, дітки, ну це ж з душею! Усе ж із нашого дому, рідне! – відповіла Любов Богданівна, не приховуючи своєї задоволеної усмішки
Після такого подарунку свекрухи в день святого Миколая мені хотілося в ту ж хвилину
життєві історії 0
Пане Іване, ви ж знаєте, як я кохаю Марусю. Ми хочемо разом почати нове життя, але потрібна допомога. Я знайшов квартиру. Трохи не вистачає – 500 тисяч гривень. Я поверну все до копійки, чесне слово, – сказав майбутній зять. На той момент його слова звучали переконливо. Дочка світилася від щастя, що я просто не міг сказати ні. Ми з дружиною вирішили підтримати їх і дали Олегу 300 тисяч гривень. Все пішло шкереберть, коли Маруся одного дня повернулася додому в сльозах
– Ти розумієш, що через цю “любов” ми тепер залишились ні з чим? –
життєві історії 0
В п’ятницю ми домовилися провести вечір удома, але Василь раптом отримав “терміновий дзвінок”. Він швидко зібрався і поїхав, навіть не пояснивши, що трапилося. Я відчула, що цього разу мушу дізнатися правду. Я чекала в автівці біля його роботи, вперше у житті перетворившись на ту саму жінку, яка стежить за чоловіком. Мені було соромно, але бажання знати правду перемогло. І я таки її дізналася
– Ти знову приходиш додому так пізно, ніби в тебе зовсім немає сім’ї, –
життєві історії 0
Моя сваха з тої Європи приїхала в Україну, як зірка, хоча вже давно не молодиця. Ми з чоловіком в аеропорту вперше її побачили, бо мали “честь” зустріти Зоряну. З того дня наше життя й покотилося в прірву. Мій Ігорко вився біля неї, як той барвінок, а одного дня просто оголосив, що покидає мене і їде за кордон зі свахою. – Вона та жінка, яку я шукав все життя. – Сваха ж в той час стояла поруч і в сумці колупалася, ніби відбирає в мене не чоловіка, а яблуко
Моя сваха з тої Європи приїхала в Україну, як зірка, хоча вже давно не
життєві історії 0
Мені вже 49. Все життя – офіс, макіяж, зачіска, костюми, каблуки, окуляри, офіційні розмови ні про що. І ось тепер у моїх руках – швабра. Хто би міг уявити! І якби хтось ще років 5 тому сказав мені, що я працюватиму прибиральницею і це таке щастя – ніколи би не повірила. Але розповім про все спочатку, хоч і дуже коротко. Прост цікава ваша думка, а довго відволікати нікого не збираюся. Останні кілька років мого життя видалися украй важкими. Втрата роботи в компанії, якій я віддала 11 років, позначилася на мені найсильніше: попереду маячили безгрошів’я, безробіття та інші проблеми
Мені вже 49. Все життя – офіс, макіяж, зачіска, костюми, каблуки, окуляри, офіційні розмови
життєві історії 0
Батьки мого чоловіка Максима все життя тримали овець. Живуть у високогірному селі в Карпатах, і це для них не просто робота — це цілий такий собі уклад життя. Але з роками, коли приїздили до них з Франківська, ми все частіше бачили, як важко їм це дається. – Єгипет? Море? Ви що, з глузду з’їхали?! – одразу вибухнув свекор. “А хто за вівцями дивитиметься?! – підхопила свекруха. Ми ледве їх переконали: – Та все буде добре! За вівцями ми знайдемо кому доглянути. Ви просто їдьте і нарешті трохи відпочиньте! Вони вирушили, хоч і з небажанням. А ми в цей час зробили те, що вважали найкращим для них. Ми домовилися з місцевими, продали овець і всі гроші залишили свекрам. Наша ідея була простою: хай вкладуть у свій дім, здоров’я чи хоч у якісь приємні дрібниці. Ми навіть зітхнули з полегшенням: ось тепер у них почнеться нове, легше життя! Але коли вони повернулися з відпочинку, все обернулося ой леле чим. І онуків тепер бачити не хочуть!
Батьки мого чоловіка Максима все життя тримали овець. Живуть у високогірному селі в Карпатах,
життєві історії 0
Свої гроші я дав на зберігання сестрі. В мене не було банківської карти, тому вважав, що так їх збережу. Та коли прийшов час їх повертати, Валя сказала, що давно їх потратила. – В мене сім’я, діти, мені більше потрібно!, – відповіла вона так, ніби п’ятдесят гривень взяла. Я був розчарований в сестрі, але ще більше, коли вона не приїхала на прощання з батьком, а лише сказала: “Передай мої співчуття”
– Валю, поясни мені, як так сталося, що я, твій рідний брат, залишився без