Коли Мар’ян вперше торкнувся моїх губ, я не відчула провини, лише дивне, важке полегшення,
Вистачило б одного погляду на мамині нові мешти, щоб я зрозуміла — спокійних вихідних
— Натискай три крапки, Галю, бо я зараз таке тобі розповім, що в голові
— Ви не в себі, Юрію Петровичу, якщо думаєте, що я це терпітиму далі
— Мамо, а що в нас на обід, бо я з самого ранку нічого
— Я виходжу заміж, і мені байдуже, що ви про це думаєте, — ці
— Олеже, ти геть совість втратив, чи як? — Я стояла посеред передпокою, стискаючи
Я виставила сумку за хвіртку і вперше за тридцять років не озирнулася на вікна
— Мамо, якщо ти зараз не допоможеш, я просто зникну, мене вичеркнуть звідусіль, —
— Ти справді думаєш, Галю, що нам тут раді? — Степан вимкнув двигун машини,