— Ти тут ніхто, Валю, і звати тебе ніяк, поки я плачу за цей
— Мамо, ти ж обіцяла, що допоможеш, хіба стіни дорожчі за рідну доньку? —
— Хто не працює, той не їсть, так у нас кажуть, — наголосила Ганна
— Василь приїде з міста, треба щоб усе блищало, готуй вечерю і не смій
— Юрію, скажи своєму тестю, що в церкву з порожніми руками заходити соромно —
— Де мамині золоті прикраси, які лежали в цій скриньці? — я перевернула порожню
— Олено, давай без зайвих ілюзій: ти хороша для прогулянок у парку, але для
— Я робила це заради твого спокою, доню, щоб ти не чекала під дверима
— Мій син міг би знайти кращу партію, ніж дівчина, яка не знає ціни
Пенсійне посвідчення ще пахло друкарською фарбою, а син уже приніс до хати бланк заповіту.