iBilingua – На стику цивілізацій

життєві історії 0

Стіл був накритий на шістьох осіб, але в кімнаті панував холод, який не міг розсіяти навіть жар від плити. Коли Оксана сказала по телефону — Нам це не цікаво — я зрозуміла, що наше життя перетворилося на порожню декорацію

Стіл був накритий на шістьох осіб, але в кімнаті панував холод, який не міг

життєві історії 0

Я дала ключі господині, а не руйнівниці — бабуся Галина поклала свою палицю на новий сірий диван, і той здригнувся. — Ми просто хотіли як краще, хотіли дати цьому будинку друге життя — виправдовувалася я, відчуваючи, як тремтять руки. Але бабуся вже дивилася повз мене, ніби я теж стала частиною того непотрібного мотлоху, який ми відправили на смітник

— Я дала ключі господині, а не руйнівниці — бабуся Галина поклала свою палицю

життєві історії 0

Якщо тобі щось не подобається, ти знаєш, де двері — кинув мені чоловік замість того, щоб просто вибачитися за вкрадені мрії. Він щойно віддав усі наші заощадження своїм батькам, залишивши мене в легкій куртці посеред лютневих морозів. Я мовчки підійшла до шафи, і Богдан навіть не здогадувався, що я справді скористаюся його порадою щодо дверей

— Якщо тобі щось не подобається, ти знаєш, де двері — кинув мені чоловік

життєві історії 0

— Максимчику, я чекаю тебе на печиво одного, без Олі — сказала я синові, стискаючи слухавку від напруги. Ця фраза стала початком кінця мого спокою, бо я ще не знала, чим обернеться моя спроба повернути сина хоча б на вечір

— Максимчику, я чекаю тебе на печиво одного, без Олі — сказала я синові,

життєві історії 0

— Тобі в місті і так добре живеться, а братові треба десь пустити коріння, — прохрипів Антон, розгладжуючи на столі старі папери. Батько навіть не підвів очей, бо знав — вони щойно вкрали у мене не просто майно, а відчуття безпеки. Я ще не здогадувалася, наскільки далеко вони зайшли у своєму плані викреслити мене з сімейної історії

— Тобі в місті і так добре живеться, а братові треба десь пустити коріння,

життєві історії 0

Василю, не будь дріб’язковим, гроші — це просто папір, — Ілона легковажно підкинула в руці нову золоту підвіску. — Для тебе це папір, а для мене — триста годин без сну та надія на власні стіни, — мій голос тремтів від прихованої напруги. Вона усміхнулася так, ніби мої слова були лише докучливим шумом, і в ту мить я відчув, що наша сім’я тримається на дуже тонкій нитці

— Василю, не будь дріб’язковим, гроші — це просто папір, — Ілона легковажно підкинула

життєві історії 0

Стіл був накритий ідеально, але для мене там не знайшлося навіть виделки. — Ти ж завжди заклопотана, я й не думала, що ти прийдеш — кинула Галина Петрівна, готуючи для мене роль глядача

Стіл був накритий ідеально, але для мене там не знайшлося навіть виделки. — Ти

життєві історії 0

— Ви знову вилили мою вечерю в унітаз, Олександро Михайлівно? — голос Інни тремтів від люті, поки вона вказувала на порожню каструлю. — Я рятувала шлунок свого сина від твоїх експериментів, бо Петро звик до нормальної їжі, — спокійно відповіла я, не відриваючи очей від телевізора. Ця кухонна буря тривала місяцями, але сьогодні невістка принесла в дім те, що назавжди змінило наші правила

— Ви знову вилили мою вечерю в унітаз, Олександро Михайлівно? — голос Інни тремтів

життєві історії 0

— Мамо, якщо ти ще раз підеш на побачення з цим Василем, я просто переїду жити до батька. Ці слова моєї чотирнадцятирічної доньки стали межею, за якою моє право на особисте щастя перетворилося на ганебну таємницю

— Мамо, якщо ти ще раз підеш на побачення з цим Василем, я просто

життєві історії 0

— Ірочко, навіщо нам орендувати квартиру, якщо мама вже приготувала вечерю і випрала мої сорочки? — щиро здивувався Борис, поки я пакувала першу валізу. Його щира впевненість у тому, що ми маємо жити під крилом батьків вічно, стала останньою краплею в моєму морі терпіння

— Ірочко, навіщо нам орендувати квартиру, якщо мама вже приготувала вечерю і випрала мої