iBilingua

Я взяв кредит, щоб купити сукню жінці, яка пішла від мене з фразою: “Одна сукня – це не життя”. Вона поїхала на море з “подругою”, привезла кулон і нові правила. А я залишився з боргами, без роботи і з розбитим уявленням про любов. Усе, що я робив – я робив для неї. Я возив піцу до першої ночі, працював на складі вдень, і коли вона сказала, що мріє про ту сукню, я не вагався. Взяв позику на 4 000 гривень. Подарував. Вона засвітилася, як дитина на Миколая. А через тиждень зібрала речі й пішла

Я взяв кредит, щоб купити сукню жінці, яка пішла від мене з фразою: “Одна

життєві історії 0

Я зустрічалась з Матвієм не з великої любові, а з великої втоми. Втоми від непевності, постійних оренд, хлопців без планів і без цілей. Матвій мав усе чітко: стабільна робота, двоповерховий дім під Івано-Франківськом, сімейна репутація. Мене ж більше не гріли слова, мене цікавили вчинки. І саме тоді, коли я вже приміряла весільну сукню і рахувала дні до церемонії, повернувся Тарас. Мій “колись усе”. І сказав тільки одне: Я запізнився, але хочу спробувати. І все, як вода по краплі, почало витікати з моїх рук

Я зустрічалась з Матвієм не з великої любові, а з великої втоми. Втоми від

життєві історії 0

Він гучно вивалив на стіл миску з салатом, аж склянки дзенькнули. Я застигла, тримаючи в руці виделку, і вже встигла пошкодувати, що ми взагалі приїхали. Бо тільки-но Серафим побачив свого брата Артема – лице його потемніло, як після зливи. І хоч я заздалегідь просила: не чіпляйся, не провокуй, не виясняй – він усе одно не зміг стриматись. У повітрі зависло щось різке, нестерпне, наче хтось натер хроном хату. Я стояла й розуміла: або зараз усе полетить шкереберть, або ми дивом проскочимо

Він гучно вивалив на стіл миску з салатом, аж склянки дзенькнули. Я застигла, тримаючи

життєві історії 0

На Великдень мій чоловік публічно дорікнув мені за борг, який я брала на лікування його мами. Перед усією родиною. Перед його сестрою, яка завжди дивиться на мене згори. І я замість писанок і пасок, сиділа мовчки за столом і рахувала, скільки разів мені ще пробачити ту саму образу, доки вона не розірве нас остаточно

На Великдень мій чоловік публічно дорікнув мені за борг, який я брала на лікування

життєві історії 0

Моя невістка мене розчарувала. І найважче не те, що вона інакша, ніж я очікувала, а те, що в її очах материнство виглядає як тимчасова незручність. Вона рано втратила блиск в очах, наче син їй не в радість, а в обов’язок. А я… я з чоловіком маю дбати про нашого онука, коли самі ледве витягуємо свій хрест. Бо мій чоловік п’ятий рік прикутий до ліжка, я пішла з роботи, щоб бути поруч, і ми сподівались, що поява дитини додасть світла. А вийшло, що маємо рятувати сім’ю сина, бо невістка вирішила – “мати” це не її роль на повну ставку

Моя невістка мене розчарувала. І найважче не те, що вона інакша, ніж я очікувала,

життєві історії 0

Я знала, що щось не так, коли свекруха принесла до нас пакет бананів і сказала, що це “за те, що ми їй винні”. Ми з Григорієм тоді тільки почали трохи вставати на ноги. Я отримала підвищення, стали менше економити на харчах, а він купив собі новий ноутбук. Але, виявляється, найбільша розкіш, яку ми собі дозволили – це тиша. І вона раптово закінчилась, коли Григорій на повному серйозі заявив, що його мама “теж хоче трохи поліпшити життя”, бо “вона ж не молода і заслуговує”

Я знала, що щось не так, коли свекруха принесла до нас пакет бананів і

життєві історії 0

Цього року на Великдень я вперше за 30 років не варила буряк для писанок. Руки самі тягнулися до старого казанка, але я зупинилася. Не тому, що лінь чи здоров’я підводить. А тому, що більше не знаю, для кого я це роблю. Мій син Руслан із дружиною Мартою вирішили святкувати по-своєму. І знаєте, що це означає? Без кошика. Без писанок. Без церкви. Без мене

Цього року на Великдень я вперше за 30 років не варила буряк для писанок.

життєві історії 0

Мій чоловік ходить в одній і тій самій футболці три дні поспіль. Йому комфортно. Шкарпетки валяються по всій квартирі, мов після торнадо, а запах у ванній часом нагадує шкільну роздягальню після фізкультури. А я та сама, що повірила в його любов до парфумів, до порядку, до гармонії. Усе це виявилось виставою, яка завершилась одразу після весілля. Найбільше мене обурює навіть не бруд, а його байдужість до того, що я задихаюсь у цьому всьому. Я вже не знаю, з ким живу — з чоловіком чи з підлітком у тілі дорослого чоловіка. І знаєте, що найгірше? Він не вважає це проблемою

Мій чоловік ходить в одній і тій самій футболці три дні поспіль. Йому комфортно.

життєві історії 0

Теща нишпорила по шафках і знайшла мої банківські довідки. Не встиг я й каву долити, як вона вже стояла посеред кухні, тримаючи папірець: “А чого це ти, Антоне, мені ніколи не казав, що так багато заробляєш?” І тут почалось. Бо з тієї хвилини я перестав бути для неї просто зятем – я став ходячою банкомат-картою. І якщо раніше вона ще вдавала скромність, то тепер цілком прямо: “Може, ти мені телевізор поміняєш, а то мій вже блимає”, “Там у мене плитка підтікає, подивись”, “А шо це ти Ярині нову куртку купив, а мені ні?”. І все б нічого, якби не мовчазне благословення моєї дружини

Теща нишпорила по шафках і знайшла мої банківські довідки. Не встиг я й каву

життєві історії 0

Свекруха стояла в нашій кухні, дивилась на мене так, ніби я підгорілу паску їй під подушку підклала, і спокійно сказала: – Ігор ніколи не їв макарони тричі на тиждень, поки не одружився з тобою. Це була не просто претензія до обіду – це був діагноз нашому шлюбу. Їй не подобалося нічого: як я розмовляю, що ношу, що діти носять, чим я дихаю. У її світі я була помилкою, яку допустив її син. Ігор усе бачив, але тільки зітхав: – Вона просто така

Свекруха стояла в нашій кухні, дивилась на мене так, ніби я підгорілу паску їй