iBilingua

Я не мала нічого проти церкви, поки мій чоловік Ян раптом не почав ставитися до неї як до нового способу життя. Щонеділі – служба, вівторок – біблійний гурток, п’ятниця – сповідь. Сім’я? Вдома залишалися тільки запах його лосьйону і мовчазне “мені треба очиститися”. Але я знала: йдеться не про щось святе. А про неї – Галину, нашу нову сусідку, в якої навіть хрестик на шиї світився, як наживка на гачку

Я не мала нічого проти церкви, поки мій чоловік Ян раптом не почав ставитися

життєві історії 0

Мій чоловік поїхав “заробити на сім’ю”, а повернувся зі словами: “Я все переосмислив”. Але три роки нас не існувало для нього. І тепер він хоче повернутись туди, де його вже немає

Мій чоловік поїхав “заробити на сім’ю”, а повернувся зі словами: “Я все переосмислив”. Але

життєві історії 0

Після восьми годин на тракторі я зайшов у хату й вдихнув повітря. І знову – тиша. Ні борщу, ні чогось спеченого, ні навіть натяку на те, що тут живе хтось, кому не байдуже, чим пахне в домі. Я зняв чоботи, глянув на стіл – шматок чорного хліба і консервна банка. І це було не перше, і не друге. Це було… звичним. А раніше? Раніше в Олени руки пахли корицею, пиріжками з вишнями, пареним молоком. А тепер її руки пахнуть антисептиком і смартфоном. Бо “тікток – то важливе”, а я… я просто Василь

Після восьми годин на тракторі я зайшов у хату й вдихнув повітря. І знову

життєві історії 0

Я витратила 3 місяці, щоб довести доньці, що в 63 не закінчується життя, а починається інтернет. Коли я вперше сіла за комп’ютер, мої пальці трусилися, як у школі перед контрольною. Іринка ж тільки зітхнула: “Мамо, ну нащо тобі те все? Це не для тебе”. От тільки вона не знала, що саме ця її фраза змусить мене зібратися і зробити те, чого я сама від себе не очікувала. І що вже зовсім скоро мій внук проситиме допомоги в мене, а не в Google. Але все почалося з одного ранку… і моєї твердої “ні”

Я витратила 3 місяці, щоб довести доньці, що в 63 не закінчується життя, а

життєві історії 0

Я відкрила перший в місті фітнес-клуб для жінок 50+ після того, як мого чоловіка Іллю звільнили, а ми лишилися без засобів до існування. Це була не просто спроба вижити – це була моя відповідь на системну зневагу до людей у віці. Я чула, як бабуся на зупинці сказала, що соромиться займатися спортом серед молоді – і зрозуміла, що настав мій час діяти

Я відкрила перший в місті фітнес-клуб для жінок 50+ після того, як мого чоловіка

життєві історії 0

Я витратила на свекруху 14 800 гривень. У мене перед очима стояли її втомлені руки, те, як вона цілими днями сиділа над вишивкою, і я подумала – я зроблю їй подарунок, який вона запам’ятає. Щоб не як завжди – коробка цукерок, вазон, шаль. А щось, що полегшить їй життя. І замість слів подяки я почула, що це “нечистий задум”. Що я “граю на публіку”. Від жінки, якій я хотіла просто зробити приємно

Я витратила на свекруху 14 800 гривень. У мене перед очима стояли її втомлені

життєві історії 0

Мене вигнали з дому за те, що я жила без штампу в паспорті. Батьки вирішили, що я “зіпсована” і більше не гідна їхнього прізвища. Мама не захистила. А батько сказав, що мене для нього більше не існує. Вже сім років я не чула від них ані слова. Та коли не стало дідуся, усе закрутилось знову. Я поїхала в село – не на поминки, а щоб повернути собі голос. І знайшла там дещо більше

Мене вигнали з дому за те, що я жила без штампу в паспорті. Батьки

життєві історії 0

Я взяв кредит, щоб купити сукню жінці, яка пішла від мене з фразою: “Одна сукня – це не життя”. Вона поїхала на море з “подругою”, привезла кулон і нові правила. А я залишився з боргами, без роботи і з розбитим уявленням про любов. Усе, що я робив – я робив для неї. Я возив піцу до першої ночі, працював на складі вдень, і коли вона сказала, що мріє про ту сукню, я не вагався. Взяв позику на 4 000 гривень. Подарував. Вона засвітилася, як дитина на Миколая. А через тиждень зібрала речі й пішла

Я взяв кредит, щоб купити сукню жінці, яка пішла від мене з фразою: “Одна

життєві історії 0

Я зустрічалась з Матвієм не з великої любові, а з великої втоми. Втоми від непевності, постійних оренд, хлопців без планів і без цілей. Матвій мав усе чітко: стабільна робота, двоповерховий дім під Івано-Франківськом, сімейна репутація. Мене ж більше не гріли слова, мене цікавили вчинки. І саме тоді, коли я вже приміряла весільну сукню і рахувала дні до церемонії, повернувся Тарас. Мій “колись усе”. І сказав тільки одне: Я запізнився, але хочу спробувати. І все, як вода по краплі, почало витікати з моїх рук

Я зустрічалась з Матвієм не з великої любові, а з великої втоми. Втоми від

життєві історії 0

Він гучно вивалив на стіл миску з салатом, аж склянки дзенькнули. Я застигла, тримаючи в руці виделку, і вже встигла пошкодувати, що ми взагалі приїхали. Бо тільки-но Серафим побачив свого брата Артема – лице його потемніло, як після зливи. І хоч я заздалегідь просила: не чіпляйся, не провокуй, не виясняй – він усе одно не зміг стриматись. У повітрі зависло щось різке, нестерпне, наче хтось натер хроном хату. Я стояла й розуміла: або зараз усе полетить шкереберть, або ми дивом проскочимо

Він гучно вивалив на стіл миску з салатом, аж склянки дзенькнули. Я застигла, тримаючи