Ти ганьбиш моє прізвище своїм виглядом безхатька, — сказав батько, дивлячись на мій робочий одяг. Він виставив мене за двері без жодної гривні в кишені, впевнений у моєму фіаско. Але зараз його голос звучить інакше, бо моє прізвище стало коштувати значно дорожче за його гонор
— Ти ганьбиш моє прізвище своїм виглядом безхатька, — сказав батько, дивлячись на мій
Моє нове пальто виглядало занадто зухвало в цій обшарпаній вітальні, де час зупинився ще тридцять років тому. Я хотіла допомогти батькам, віддати борг за виховання, але натомість отримала порцію крижаної ворожості. — Ти думаєш, що тепер вища за нас, раз папірці в офісі перекладаєш? — прошипіла мати, відштовхуючи мій подарунок
Моє нове пальто виглядало занадто зухвало в цій обшарпаній вітальні, де час зупинився ще
Це егоїзм, чистий егоїзм, Орисю! — вигукнув чоловік, дивлячись на мою зібрану валізу. — Називай як хочеш, але мій комфорт — це мій закон, — кинула я через плече. Я йшла за своєю мрією, навіть якщо це не підходило чоловіку і дітям 
— Це егоїзм, чистий егоїзм, Орисю! — вигукнув чоловік, дивлячись на мою зібрану валізу.
Ми з Ярославом щойно завершили ремонт у нашій невеликій, але затишній оселі, коли пролунав той фатальний телефонний дзвінок. На кухні ще пахло свіжою фарбою та новою деревиною, а на підвіконні цвіли фіалки, які я так дбайливо обирала для нашого спільного гніздечка
Ми з Ярославом щойно завершили ремонт у нашій невеликій, але затишній оселі, коли пролунав
Усе почалося з того дня, коли Марія Степанівна, мати Тараса, прийшла до нас на вечерю з конвертом у руках. Ми тоді якраз сиділи на кухні, підраховували залишки зарплати після сплати оренди та комунальних послуг. Цифри не тішили. Тарас нервово стукав олівцем по столу, а я намагалася придумати, як розтягнути кілограм гречки на три дні. Марія Степанівна мовчки поклала конверт на край столу, де стояли наші чашки з чаєм
Усе почалося з того дня, коли Марія Степанівна, мати Тараса, прийшла до нас на
Господиня з тебе така ж нікудишня, як і дружина, якщо ти навіть рис зварити не в змозі — Світлана Василівна іронічно посміхнулася. Андрій відсунув стілець і вийшов на балкон, залишивши мене віч-на-віч із жінкою, яка методично руйнувала мій шлюб
— Господиня з тебе така ж нікудишня, як і дружина, якщо ти навіть рис
Оленочко, ти ще молода і нічого не тямиш у затишку, тому шафу я замовила сама, — заявила свекруха, заходячи в кімнату без стуку
— Оленочко, ти ще молода і нічого не тямиш у затишку, тому шафу я
Олю, ти ж не проженеш власну сестру в такий скрутний час? — запитала вона, навіть не чекаючи відповіді, і одразу кинула свої речі на мій світлий диван
Сестра завжди знала, як затьмарити моє існування, навіть не докладаючи до цього особливих зусиль.
Вісім років нашого шлюбу нагадували ідеально вивірений бухгалтерський звіт, де не було місця для жодної зайвої емоції. Коли я попросила чоловіка про дрібницю на свято, він лише запитав: — Навіщо нам ці зайві витрати? Того дня я почала рахувати не гроші в гаманці, а дні, які залишилися до мого остаточного зникнення з цього дому
Вісім років нашого шлюбу нагадували ідеально вивірений бухгалтерський звіт, де не було місця для
Михайлику, подивись, які у Дениска очі, справжня наша порода, не те що деякі — кинула Галина Іванівна, навіть не глянувши на мого сина. Я стояла з дитиною на руках біля порога, відчуваючи, як холод стін змішується з байдужістю рідної людини. Свекруха в кожному русі племінника бачила золото, а в моєму Павлику — порожнє місце. Це був лише початок вечора, який мав відкрити мені очі на справжній поділ у цій родині
— Михайлику, подивись, які у Дениска очі, справжня наша порода, не те що деякі

You cannot copy content of this page