iBilingua

Вона на мене навіть не схожа, — пробурмотів Андрій, стоячи біля ліжечка. — Вона має твої очі, Андрію, просто подивися на неї уважніше, — просила я. Він відвернувся до вікна і сказав, що більше не може перебувати в цій квартирі, де все нагадує йому про поразку

— Вона на мене навіть не схожа, — пробурмотів Андрій, стоячи біля ліжечка. —

життєві історії 0

Якщо ви не дасте мені грошей на новий комп’ютер, я взагалі ніколи не знайду роботу і буду сидіти у вас на шиї до пенсії, — вигукнув Максим, дивлячись нам прямо в очі. Його шaнтaж був настільки відвертим, що в кімнаті на мить стало холодно, незважаючи на розпечені батареї. Ми з Романом переглянулися, усвідомлюючи, що виростили мoнcтра, який не зупиниться ні перед чим. Того дня я вперше побачила в руках сина річ, яку він точно не міг купити на наші копійки

— Якщо ви не дасте мені грошей на новий комп’ютер, я взагалі ніколи не

життєві історії 0

Твоя мати ледь ходить, а ти шлеш їй листівки з панорамними видами замість того, щоб подати склянку води, — кинув мені в обличчя Василь при першій же зустрічі. Його голос був холоднішим за грудневий вітер, а погляд знeвaжав кожен мій дорогий ґудзик на пальті. Я приїхала сюди виправдовуватися, але зрозуміла, що цей чоловік знає про мою родину більше, ніж я сама за останні десять років. Ця ніч обіцяла стати початком рoзплaти за мою довгу відсутність

— Твоя мати ледь ходить, а ти шлеш їй листівки з панорамними видами замість

життєві історії 0

Хто рано встає, тому Бог дає, а ти спиш до дев’ятої, поки квіти на твоєму підвіконні сохнуть, — Люба Іванівна вкотре зайшла в нашу спальню без стуку в суботу вранці. Вона не визнавала зачинених дверей, як не визнавала і нашого права на особистий простір чи власний розклад

— Хто рано встає, тому Бог дає, а ти спиш до дев’ятої, поки квіти

життєві історії 0

Невже ти не розумієш, що без дитини ваш шлюб з Олегом — це просто співіснування двох чужих людей? — процідила мати, дивлячись мені прямо в очі. Її слова влучили в ціль, бо Олег вперше за вечір не став на мій захист. Це був момент, коли я зрозуміла, що мою фортецю штурмують з обох боків

— Невже ти не розумієш, що без дитини ваш шлюб з Олегом — це

життєві історії 0

Знайдете собі якесь місце, у вас же є знайомі чи притулки — кинула Альона, зачиняючи двері перед моїм носом. Я тримала в руках пакети з продуктами для вечері, яку ми мали з’їсти разом, але вечеряти мені довелося на вокзальній лавці. Мій єдиний син Вадим навіть не вийшов, щоб захистити жінку, яка дала йому все. Того вечора я зрозуміла справжню ціну своєї щедрості

— Знайдете собі якесь місце, у вас же є знайомі чи притулки — кинула

життєві історії 0

Я дивилася на італійську плитку, що лежала кривими рядами, і відчувала лише порожнечу. Віктор витратив тижні, намагаючись довести свою майстерність, але довів лише те, що скупий платить двічі. — Затремо шви темним, і ніхто не помітить — бурчав він, поки за стіною вже починала просочуватися вода від його невмілої сантехніки

Я дивилася на італійську плитку, що лежала кривими рядами, і відчувала лише порожнечу. Віктор

життєві історії 0

Десять років я намагалася вимити зі своєї пам’яті запах цієї квартири, де кожен куток нагадував про мовчазні докори батька. Тепер я знову стояла на цьому порозі, відчуваючи, як стара ненависть змінюється дивним, липким страхом. — Живу як живеться — тихо відповів він на моє питання про здоров’я. Я зайшла всередину, не підозрюючи, що цей візит стане моєю останньою спробою зрозуміти людину, яка мене виростила

Десять років я намагалася вимити зі своєї пам’яті запах цієї квартири, де кожен куток

життєві історії 0

Дмитро дістав із гаманця 10 000 і поклав їх на скатертину поруч із недоїденою вечерею. — Це тобі на перший час, Анастасіє, поки ти не знайдеш роботу, — вимовив він, не дивлячись мені в очі. Я дивилася на ці папірці й розуміла, що він купує собі право піти до іншої жінки без жодного слова каяття. За дверима на нього вже чекало життя, в яке він вкладав набагато більше, ніж просто гроші

Дмитро дістав із гаманця 10 000 і поклав їх на скатертину поруч із недоїденою

життєві історії 0

Замість того, щоб щомісяця відкладати 15 000 гривень на депозит для власного житла, Любомир почав витрачати мою пенсію на свої забаганки. — Мамо, дай 500 на бензин, бо я на мілині, — казав він, ховаючи в кишеню новий дорогий смартфон. Я й не здогадувалася, що його фінансова скрута була лише декорацією для зовсім іншого життя

Замість того, щоб щомісяця відкладати 15 000 гривень на депозит для власного житла, Любомир