життєві історії 0
– Настю, ти не тільки вашу з Ромою кімнату, а весь наш будинок перетворила на сміттєзвалище! Ну як бебе виховували? Про що твоя мама думала? – мене вже просто прорвало, бо більше я цього терпіти не могла
– Настю, ти не тільки вашу з Ромою кімнату, а весь наш будинок перетворила
життєві історії 0
Кілька місяців тому не стало моєї тітки Валерії. Вона залишила мені у спадок невелику квартиру в Києві на Подолі. Після невеличкого косметичного ремонту я вирішила її здати в оренду. Навіть не через додатковий заробіток, хоча це теж не погано. Більше для відчуття, що я чимось зайнята і життя продовжується. Я ж не знала, чим закінчиться ця “здача”
Кілька місяців тому не стало моєї тітки Валерії. Вона залишила мені у спадок невелику
життєві історії 0
– Це тобі не 10 тисяч, а 100, і не бреши про якийсь бізнес, я в ці казки не повірю!, – сказала я чоловіку, коли зрозуміла, що ми по вуха в боргах. І лише коли я зачепила цю тему, Борис мені зізнався, куди насправді “попливли” наші гроші. То я економлю і суп без м’яса їм, а мій чоловік в той час дамочку на стороні “кормив ляґумінами”
– Це тобі не 10 тисяч, а 100, і не бреши про якийсь бізнес,
життєві історії 0
Через запланований ремонт в наш затишний будинок переїхала моя теща, яку я любив, але “на відстані”. – Ви живете не по феншую! Хіба ти не розумієш, що шафа в тому куті – до нещастя? – Потім я помітив зміни на кухні, у ванній і навіть кладові. Я мовчав до того моменту, поки в смітнику не помітив свій улюблений светр. – Ну хто в такому лахмітті ходити ще буде?, – захищалася теща. Вже наступного дня я видихнув з полегшенням, бо навіть духу Галини в будинку не було
Через запланований ремонт в наш затишний будинок переїхала моя теща, яку я любив, але
життєві історії 0
– Мамо, що ти таке кажеш? – пролунав у слухавці голос моєї доньки, коли я тихо, майже пошепки, озвучила те, що накипіло на душі. – Ти ж завжди казала, що життя – це дар, що потрібно його цінувати. Я мовчала, бо знала, що Марія не зрозуміє. А може, і не хоче зрозуміти. Мені 70 років, і я тільки й мрію нарешті відправитись на небеса до свого Степана. Я тягар для своїх дітей, бо що їм знедолена мати? Ці слова, які тепер повторювала, звучали гіркіше, ніж усі зізнання за останні десятиріччя
– Мамо, що ти таке кажеш? – пролунав у слухавці голос моєї доньки, коли
життєві історії 0
Я довго переконував свого 85-річного батька не гарячкувати і не одружуватися на цій Анні. І ні, тут навіть не у віці батька проблема, а у тому, що я всім нутром відчував, що в цієї Анни не хороші наміри. – Ой, ну знайшов мільйонера, жартував тато. – Змирися, ця жінка мене щиро кохає!, – додав він. А потім ця розмова Анни по телефону, яка відкрила всі “карти”. Ну це ж всім зрозуміло, що така молодиця просто так не покохає людину у віці. Але мій батько невблаганний
Я довго переконував свого 85-річного батька не гарячкувати і не одружуватися на цій Анні.
життєві історії 0
– Тату, я в твоїй квартирі зроблю ремонт, навіть вже гроші виділив, а ти в той час побудеш в будинку для літніх людей, – наголосив син. Я ж йому повірив, бо ми з дружиною все робили для єдиного сина, лиш би він жив краще за нас. Минуло пів року, а ремонт все не закінчувався. А одного дня я почув розмову між персонам. Виявляється, Максим мою квартиру вже здає в оренду
– Тату, я в твоїй квартирі зроблю ремонт, навіть вже гроші виділив, а ти
життєві історії 0
– Ростиславе, ти всі роки приховував від мене зарплату, плакався що в тебе мало грошей! І тепер ти оце зробив. Наіть зі мною не порадився! Я продала свій гараж, який у мене був ще від мого дідуся!
– Ростиславе, ти всі роки приховував від мене зарплату, плакався що в тебе мало
життєві історії 0
В мого тата геть немає совісті. Він поцупив у мене 50 тисяч, а тепер прикидається невинним. – Ти жартуєш, так? – я дивилася на виписку з банку, де чорним по білому було написано, що 50 000 гривень зникли з мого рахунку. – Як це могло статися?
В мого тата геть немає совісті. Він поцупив у мене 50 тисяч, а тепер
життєві історії 0
– Так вони навіть у гостей не запитали, хто тут тримається посту, хто ні! Це я сьогодні розказую своїй мамі, як ми вчора з чоловіком і дітьми сходили на ювілей до наших спільних друзів. Прийшли, а в них на столі оливки, салатик з капусти, горішки, насіння, червоне сухе, хлібчик і все. Бо вони дотримуються посту. Зібрали в хаті гостей, 10 чоловік, і оце пустим столом їх годували. А ми подарували 200 доларів
– Так вони навіть у гостей не запитали, хто тут тримається посту, хто ні!

You cannot copy content of this page