Я розлучилася у сорок три роки й була впевнена, що найважче вже позаду. Помилялася. Найважче почалося тоді, коли моя рідна мама вирішила, що тепер я не доросла жінка, а безпорадна дівчинка, яка без її контролю не здатна прожити й дня. Вона телефонувала по десять разів на день, приходила без попередження, перевіряла, чи є в мене продукти, розпитувала сусідів, коли я повернулася додому, а одного разу навіть відчинила квартиру своїм запасним ключем, бо, як вона сказала, «хотіла впевнитися, що зі мною все гаразд». Саме тоді я зрозуміла: якщо зараз не встановлю межі, то дуже скоро перестану бути господинею власного життя. Але тоді я ще не знала, що мама вже встигла зробити те, після чого мені стане по-справжньому ніяково перед людьми
Я розлучилася у сорок три роки й була впевнена, що найважче вже позаду. Помилялася. Найважче почалося тоді, коли моя рідна…