У свої шістдесят один я вперше за багато років прокинулася вранці й не поспішила готувати чоловікові сніданок. Не перевіряла, чи випрасувана його сорочка, не думала, що приготувати на обід, не бігла до магазину, бо вдома закінчився хліб. Я просто підійшла до великого вікна, відсунула штору й побачила незнайоме французьке містечко, мокрі після нічного дощу дахи й маленьку кав’ярню навпроти будинку. На кухні тихо працювала кавоварка, моя донька Олена ще спала, а маленька онучка Даринка сопіла у своєму ліжечку
У свої шістдесят один я вперше за багато років прокинулася вранці й не поспішила готувати чоловікові сніданок. Не перевіряла, чи…