Тітонько, ну ти ж не з порожніми руками прилетіла, правда? У мене планів на ці гроші стільки, що ти навіть не уявляєш. Це перше, що я почула від племінника, якого не бачила 15 років. Він навіть не обійняв мене, не запитав, як минув довгий переліт, чи не втомилася я. Просто втупився в мою сумку, наче це був сейф, який треба зламати. Я стояла на порозі рідного дому, тримаючи в руках валізу, і відчувала, як всередині мене все стискається від холоду. П’ятнадцять років. Пів життя я працювала на чужині, відкладала кожну копійку, мріючи лише про одне — повернутися до своїх, відчути тепло родинного кола, яке, як мені здавалося, чекало на мене. Виявилося, що чекали не на мене, а на мої заощадження
— Тітонько, ну ти ж не з порожніми руками прилетіла, правда? У мене планів на ці гроші стільки, що ти…