Настю, ти з дітьми вдома залишайся, не вези їх до мене, бо вони тільки свято мені зіпсують, — голос свекрухи в слухавці звучав холодно і виважено, наче вона обговорювала не свій ювілей, а якусь буденну справу, від якої хотіла відмахнутися, як від настирливої мухи. — Олено Петрівно, ви серйозно? Вони ж ваші онуки, як я можу приїхати без них, якщо ми одна сім’я? — моє серце закалатало від такого холодного тону, а в душі ніби щось обірвалося, бо я ніяк не могла второпати, як рідна людина може так ділити онуків
— Настю, ти з дітьми вдома залишайся, не вези їх до мене, бо вони тільки свято мені зіпсують, — голос…