Я мріяла про весілля своєї доньки з того дня, коли вперше взяла її на руки. Не про сукню й квіти навіть, а про момент, коли вона стоятиме щаслива, впевнена, поруч із чоловіком, який її береже. Я уявляла, як ми разом обиратимемо зал, як вона питатиме моєї думки, як я допомагатиму їй не тому, що треба, а тому, що вона сама цього захоче. Та за три місяці до весілля Злата подивилася на мене так, ніби я була не матір’ю, а людиною, яка намагається забрати в неї власне життя
Я мріяла про весілля своєї доньки з того дня, коли вперше взяла її на руки. Не про сукню й квіти…