Сідаю сьогодні ввечері в маршрутний автобус. Ліворуч від мене розташувалися молода дівчина та її маленький синок років зо три. Дитина і видає жалібним голосом: – Дядьку, а мені? Ну я звичайно дав йому вкусити буханець хліба. А потім розговрилися з його мамою. З Маріуполя вони. – Але не подумайте, нам нічого не треба, не бідуємо, все у нас добре. Ми щасливі, що все обійшлося, що вільна Україна нас прийняла. Будемо працювати і жити далі! Тільки так і тільки перемога!
Сідаю сьогодні ввечері в маршрутний автобус з обласного центра до свого містечка. Ліворуч від мене розташувалися молода дівчина та її…