– Орисю, ми не можемо найняти бригаду, це ж наші гроші, наші руки! – вигукнув Ілля, кидаючи інструмент на бетонну підлогу підвалу. Ми з дітьми вже сьомий рік тулимося в цій сирої ямі, де холод пронизує кістки, а мрії про затишний дім тьмяніють щодня, бо його упертість тримає нас у пастці. А той вечір став поворотним, коли я зрозуміла, що терпіння лусне, як стара цегла
– Орисю, ми не можемо найняти бригаду, це ж наші гроші, наші руки! – вигукнув Ілля, кидаючи інструмент на бетонну…