У центрі кімнати, освітленій полуденним серпневим сонцем, прямо на столі стояли… маленькі чобітки! – Я обіцяв тобі чобітки. Ось, зшив! Приймай! – сказав брат і засміявся. Я притиснула до себе чобітки і завмерла від щастя, яке переповнило мене
Старшому брату Володимиру присвячується Брат мій Володя, шістнадцяти років від народження, вже півроку працював учнем в майстерні швеця. У майстерні…