Navigate
X

— Ви б краще, Марино, корову завели, чи хоча б качок, а не возили сюди ту заморську гидоту, від якої тільки живіт крутить, — баба Ганна зневажливо тицьнула пальцем у мою тарілку з хамоном. Ми з Вадимом переїхали в село за спокоєм, а отримали цілодобовий нагляд сусідського консиліуму, який ненавидить наш спосіб життя. Кожна наша вечеря на терасі ставала приводом для нового скандалу, але те, що вони вчинили наступного ранку, змусило нас забарикадувати двері

— Та що ж ви за люди такі, прости господи, — баба Ганна сплюнула через плече так завзято, ніби я…

G Natalya

Мамо, підписуйте папери, цей старий дім вас просто зажене в мoгилу раніше часу, — Катерина кинула ручку на стіл так, ніби це був ультиматум. Я дивилася на свої гортензії за вікном і розуміла, що невістка вже подумки розставила меблі в моїй новій квартирі на дев’ятому поверсі. Тоді я ще не здогадувалася, яку ціну доведеться заплатити за цей спокій

— Марія Степанівна, та схаменіться, ви ж у тому селі тільки здоров’я залишите! — Катерина, моя невістка, грюкнула ключами від…

G Natalya

Тату, ти тойво, не затягуй, бо юрист казав, що папери мають бути в порядку, поки ти ще при пам’яті, — промовив мій старший син Віталій, відсуваючи тарілку з недоїденим голубцем. Я затерпла на місці, тримаючи в руках черпак, і відчула, як усередині щось обірвалося. Ми сиділи на веранді нашого будинку в передмісті Вінниці, де кожної неділі я звикла бачити своїх дітей. Раніше ці обіди були для мене святом, можливістю надихатися їхніми розмовами, почути сміх онуків. А тепер я бачила перед собою трьох дорослих людей, які дивилися на батька не з любов’ю, а з якимось дивним, голодним очікуванням

— Тату, ти тойво, не затягуй, бо юрист казав, що папери мають бути в порядку, поки ти ще при пам’яті,…

G Natalya

Ти що, Ганно, справді вирішила не кликати мою маму на день народження доньки? — голос чоловіка здригнувся, коли він відставив порожню тарілку вбік. — Саме так, Михайле, я все зважила і рішення не зміню, — відповіла я, не відводячи погляду від вікна, де вечірнє сонце повільно сідало за старі яблуні

— Ти що, Ганно, справді вирішила не кликати мою маму на день народження доньки? — голос чоловіка здригнувся, коли він…

G Natalya

Галю, ти знову в тому городі зарилася, наче там скарби шляхетські закопані, — гукнула через пліт сусідка Марія, спершись на сапу. Я розігнула спину, відчуваючи, як кожен хребець відгукується, і витерла піт тильною стороною долоні. Сонце вже підбилося височенько, припікало в потилицю, а попереду ще ціла грядка ранньої капусти, яку треба було обійти, обсапати, догледіти. Кожна капустина — як лялька в пелюшках, чистенька, туга, налита весняним соком

— Галю, ти знову в тому городі зарилася, наче там скарби шляхетські закопані, — гукнула через пліт сусідка Марія, спершись…

G Natalya

Весільна сукня висіла на дверях шафи як білий привид мого майбутнього, а я сиділа на підлозі й дивилася на роздруківки з банку, де чорним по білому було написано: моє кохання коштує рівно триста тисяч гривень. — Ганно, ти вже зібралася, чого телефон вимкнений? — крикнув з коридору Артем, навіть не знімаючи взуття. Я здригнулася від його голосу, який ще вчора здавався мені найріднішим у світі, а сьогодні різав слух, наче іржава пилка по дереву

Весільна сукня висіла на дверях шафи як білий привид мого майбутнього, а я сиділа на підлозі й дивилася на роздруківки…

G Natalya

Коли Мар’ян вперше торкнувся моїх губ, я не відчула провини, лише дивне, важке полегшення, ніби з моєї шиї нарешті зняли важкий камінь, який я тягнула роками. — Ти хоч розумієш, що ми робимо? — видихнув він мені в саме обличчя, і я побачила в його очах такий розпач, що в мене всередині все перевернулося. Я лише міцніше вчепилася в його плечі, бо знала: за стіною, у вітальні, моя рідна сестра Катерина знову вичитує його за холодну вечерю чи не так покладені ключі. Вона ніколи не бачила в ньому чоловіка, лише зручний додаток до свого ідеального інстаграмного життя, а я бачила в ньому цілий світ, який повільно згасав від її байдужості

Коли Мар’ян вперше торкнувся моїх губ, я не відчула провини, лише дивне, важке полегшення, ніби з моєї шиї нарешті зняли…

G Natalya

Галю, ти тільки подивися, яка шкіра, це ж справжня Італія, — вигукнула вона, намагаючись перестрибнути калюжу біля хвіртки. Я мовчала, відчуваючи, як усередині починає закипати добре знайома роздратованість, змішана з відчаєм. Минулого тижня вона дзвонила мені й ледь не плакала, що їй не вистачає на ліки від тиску, і я переказала останню тисячу, яку відкладала дітям на взуття. — Мамо, ви знову за своє? — нарешті витиснула я, втикаючи сапку в сухий грунт так глибоко, що держак ледь не тріснув. — Ми ж домовлялися, що ви закриєте той старий борг за газ, поки пеню не нарахували

Вистачило б одного погляду на мамині нові мешти, щоб я зрозуміла — спокійних вихідних у селі в мене не буде.…

G Natalya

Натискай три крапки, Галю, бо я зараз таке тобі розповім, що в голові не вкладеться! — гукнула я сусідці через паркан, хоча сама ще не до кінця вірила у те, що наважилася на такий крок. — Мамо, ти просто не уявляєш, як ми там заживемо, — Вікторія ходила моєю маленькою кухнею, зачіпаючи плечем старий холодильник, який щоразу ображено гудів у відповідь. — Там ліфт працює як годинник, а з вікна видно не твій розбитий тротуар, а справжній парк з фонтанами

— Натискай три крапки, Галю, бо я зараз таке тобі розповім, що в голові не вкладеться! — гукнула я сусідці…

G Natalya

Хіба то господар так робить? Скрипить, як старі двері в сільраді, невже змастити руки не доходять? — кинув він замість привітання, навіть не глянувши мені в очі. Я тільки глибоко вдихнув, відчуваючи, як всередині починає закипати перша хвиля роздратування. Оксана стиснула мою долоню, мовчки благаючи не починати сварку прямо зараз, при гостях і дітях. Я проковтнув образу, видавив посмішку і запросив усіх до столу, сподіваючись, що запах смаженого м’яса трохи пом’якшить тестевий характер

— Ви не в себі, Юрію Петровичу, якщо думаєте, що я це терпітиму далі — гримнув я так, що пташки…

G Natalya