– Ну ось і навіщо так жити? – зітхає Людмила. – Навіщо мені чоловік? Ми з донькою все одно одні, самі по собі! З чоловіком ми стали чужими людьми, я не бачу перспектив. Він мене дратує, дратує. Жити так далі неможливо! Крім компа, нічого йому не цікаво. Приходить з роботи і сидить в навушниках. Грязнуля, яких світ не бачив. Бардак не бачить, допомоги по дому не допросишся. Я вже не прошу мити чи прибирати, але хоча б чоловічу роботу в домі робити треба! «Так-так, зроблю, ось на вихідних, ось на святах…» – без скандалів не виходить! Та й вони вже не допомагають особливо
- Відчуваю себе просто паршиво! - розповідає тридцятирічна Людмила. - На душі важко. Плачу... Ну а як інакше може відчувати…