Я вже хотіла їхати в рідне містечко, та Ольга Яківна так на мене жалісливо глянула, а потім додала, що відчуває, не довго їй залишилося жити на тому світі. – Я дуже до тебе звикла. – Через пів року на моїх руках вона відійшла у засвіти. Я тоді так плакала, ніби пішла з життя найрідніша у світі людина. Хто б міг подумати, що зовсім чужа людина стане настільки близькою. А потім цей заповіт, який підняв на ноги всю родину
Я вже хотіла їхати в рідне містечко, та Ольга Яківна так на мене жалісливо глянула, а потім додала, що відчуває,…