Тобі треба бути серед людей, а не доживати вік на цій лавці з голубами, — кинув син, збираючи мої старі речі у валізу. Я хотів сказати, що люди мені більше не потрібні, але голос зрадницьки затремтів. Вони підштовхували мене до виходу з власного дому, не розуміючи, що я вже давно зачинився зсередини. Але за кілька днів у черзі за коктейлем я почув сміх, який змусив мене вперше за роки озирнутися навколо
— Тобі треба бути серед людей, а не доживати вік на цій лавці з голубами, — кинув син, збираючи мої…