Бабуся постійно її ганяла. Вичитувала. Спостерігала. І як тільки фіксувала зупинку, кричала гострим, як бритва, голосом: – Що ти сидиш? Нічим зайнятися? Ну тоді хоч підлогу помий! І Маргарита хапала відро, старанно віджимала ганчірку і повзала на карачках. А потім, коли чоловік вигукнув: «Ти – не жінка! Ти робот!” і зник в тамбурі з двома дорожніми валізами, знесилено присіла біля вікна
Маргарита не дозволяла собі багато: їсти солодке, вживати слова-паразити, дивитися серіали і просто нічого не робити. Вона навіть уявити не…