– Я все життя мріяла побачити свою маму, зрозуміти, чому вона тоді мене залишила. Коли мені виповнилося п’ятнадцять, наша нянечка, Євдокія Іванівна, передала мені записку з ім’ям і адресою. Їй колись дала моя бабуся. Вона дуже хотіла тоді мене забрати, але їй не дали. І ось я тут. Ви не бійтеся, я вам тягарем не стану, я подивлюся на вас і поїду. Я в інститут поступила, мені гуртожиток дали
Аліна з дитинства була не слухняною. Мати, яку ростила її одна, не слухалася абсолютно. З хлопцями гуляла. У селі, звичайно,…