Як, її чоловік, такий сильний і ніжний, такий коханий – і це? В останню зустріч він подарував Веронічці ведмедика. – Я завжди тебе любитиму, – намагаючись стримати сльози, говорив Остап, прощаючись зі своєю донькою. – Вдень буду приходити сонячним промінчиком, а вночі буду дивитися на тебе з зірочки. Побачиш веселку на небі – знай, що це я її для тебе намалював. А замість мене поруч з тобою буде ведмедик
- Напевно, твій ведмедик грає з тобою в хованки, - заспокоювала Надя свою донечку Веронічку, а у самої все стискалося.…