Коли я зайшла у нашу спальню, то помітила, що Роман пильно розглядає свої дитячі світлини. Я тоді ще присіла біля нього, і показала свої, щоб посміятися і згадати дитинство разом. Тоді я не розуміла, в чому справа. – Дорогі діти, – сказав свекор за столом. – Ви довго над онучкою не думайте, але щоб в цей раз була схожа на сім’ю Онуприків. Не те, що Нестор – невідомо чий. Всі посміялися, а я мало не заплакала
Коли я зайшла у нашу спальню, то помітила, що Роман пильно розглядає свої дитячі світлини. Я тоді ще присіла біля…