В той час, як я ощасливлювала Ярослава звісткою, що вже вільна і нічого не заважає нашому щастю, Валерій обіймав та цілував наших трьох дітей і пакував чемодани. Він був такий спокійний, ніби всі ці роки жив і чекав, коли я вкажу йому на двері. Як не крути, але разом ми прожили чотирнадцять років. І ось сьогодні, коли мені так важко, телефонує свекруха, і каже, що таке життя я заслужила
Ірина Павлівна сказала, що мені потрібно було цього чекати, адже закон бумеранга ніхто не відміняв. А я так надіялась, що…