Аж раптом – грім серед ясного неба: за місяць до весілля приходить жених і оголошує: я передумав. Його пояснення були невиразні: а раптом дитина не його? Знаєте, яким було його перше запитання, коли перша незручність минула? «Ну, покажи паспорт, точно ти Петрівна?». Показала. Бачу: дивиться в паспорт – і щось підраховує. Виявилося, вираховував місяці. «І як, збігається?» – «Ну, так, за датою збігається». В кінці нашої зустрічі він раптом видав: «Знаєш, я бачу, ти схожа, і бачу, місяці збігаються, але я все одно вважаю, що ти не моя дитина». І на винуватому обличчі написано, що він щось ще хоче сказати
Навпроти мене - моя близька знайома Ірина. Зараз Ірині майже 30. Вона розповідає історію, яка сталася десять років тому. Коли…