Ганна навіть жаліла чоловіка: це ж треба, скільки років не може в собі ті почуття до неї перебороти-вгамувати. Запросила навіть на чай одного разу, поговорити вирішила, ще раз нагадати, що чоловіка Степана понад усе любить, що немає в нього, Максима, шансів, хоч він і хороший хлопець. Того вечора, якраз коли Максим від Ганни виходив, повз невістчину хату Степанова мати проходила
Їхня любов була як сонечко, осяювала їх самих і все навкруги. В селі ними любувалися, всі знали, що Ганнуся й…