А дружина мовчки зібрала речі, діти самі за нею пішли, і поїхала до мами, а чоловік ще навздогін говорив: – Так, куди ти одна без мене, ти ж ні дня не працювала, на що ви жити будете?
До сорока років Валерій Петрович розумів, що все у нього добре і вдало склалося. Гарна посада, гроші, повага, і будинок-повна…