Ти просто знищила все, що в мені було живого, мамо, — ці слова доньки пролунали в тиші кухні гостріше, ніж будь-який докір, який я чула за всі свої п’ятдесят років. Я стояла біля вікна і не вірила власним вухам, бо ж усе життя поклала на те, щоб вона вибилася в люди, щоб не знала злиднів і не гнула спину так, як я свого часу в нашому містечку під Вінницею. — Я робила це для твого ж блага, Оксано, — мій голос здригнувся, але я намагалася триматися впевнено, хоча всередині все пекло. — Хто б ти була без моєї дисципліни? Ким би стала, якби я дозволяла тобі цілими днями вештатися з тими неробами під під’їздом?
— Ти просто знищила все, що в мені було живого, мамо, — ці слова доньки пролунали в тиші кухні гостріше,…