Катерина Іванівна йшла за онукою абсолютно щаслива. Усмішка не сходила з її обличчя, очі сяяли. Причина була: вона нарешті придбала своє власне житло! Квартира була в новому будинку, простора, світла, хоч і однокімнатна. Квартиру відразу оформили на доньку, але це просто формальність: хіба мало що може трапитися.- Бабуню, -прервала роздуми Аня, – а мама сказала, що тебе в будинок престарілих віддадуть. Бабусю, ти тільки не видавай мене, – попросила внучка.- Цю розмову мами з татом я підслухала
Катерина Іванівна йшла за онукою абсолютно щаслива. Усмішка не сходила з її обличчя, очі сяяли, а каблучки по тротуарній плитці…