Вона і чотири її валізи з коричневої шкіри з’явилися на нашому порозі. Батько перестав мовчати. Коли він був удома (все рідше і рідше), постійно мугикав собі під ніс якусь мелодію. А одного разу посміхнувся. Просто так посміхнувся, вперше після того, як пішла мама! Наш будинок, наше життя змінилися, як за помахом чарівної палички. Вона з найпершого дня почала ставитися до мене так, ніби я слизький хробак, який переповзає їй дорогу. Все змінилося в одну мить
Бачу, як ніби це було вчора, худенького блідого хлопчика, який сидів на холодному підвіконні. Приглушене світло вуличного ліхтаря, віконне скло,…