Дивлюся на свою Катрусю і того недолугого Василя – і себе в молодості згадую. Казала мені тоді мама – не зв’язуватися з ним, наплачешся в житті. В голові вітер, носить його з боку в бік, своєї думки немає, те, що “друзі” те і він… Те саме й дочка: дивиться на нього закоханими очима і навіть не дихає
Моїй Катрусі двадцять один рік, розумничка, красуня, вчиться в політехніці. Хоч я і заміжня, та виховувала її, можна сказати, сама…