– А ви прийшли на весілля просто поїсти? – я дивилася на тітку Любу й дядька Гриця, стискаючи в руках конверт, який вони мені щойно подали. Він був тонкий, майже порожній. У ньому – лише папірець із написом: “Ми не будемо платити за стіл, бо у вас і так грошей вистачає”. Я відчула, як у мене запашіли вуха. Гості веселилися, музика грала, офіціанти носили страви, а я стояла, відчуваючи, як мене накриває хвиля злості
- А ви прийшли на весілля просто поїсти? - я дивилася на тітку Любу й дядька Гриця, стискаючи в руках…