– Яринко, давай будемо реалістами, – звернулася до мене свекруха. – Ти залишилася одна. Степана тільки-тільки не стало. Ну яка дитина? Ми готові забрати малюка собі і виховати як рідного. Я думаю, Степан би хотів бачити тебе щасливу. Дай Бог, ти ще зустрінеш в житті чоловіка, з яким пов’яжеш своє життя. А дитина буде тобі лише на заваді. – Катерино Максимівно, дитина, що під моїм серцем, тільки моя і нікому я її не віддам. – Але свекруха не здавалася зі своїм рішенням
- Яринко, давай будемо реалістами, - звернулася до мене свекруха. - Ти залишилася одна. Степана тільки-тільки не стало. Ну яка…