– Олеся, ти думаєш що робиш? – мама була в своєму репертуарі: руки заломлені, очі підняті до стелі, глибокі зморшки на весь лоб. – Тобі лише двадцять два, знайдеш ще собі гідну людину, неодруженого і народиш дитину! Куди ти поспішаєш? – Вона просто не розуміє, як їй буде важко, – вступив тато. Він намагався говорити спокійно, але хвилювання видавали побілілі кісточки міцно стиснутих пальців
Я не хочу бути ні з ким, крім Семена. Так, він одружений, так, у нього сім'я. Я давно вже з…