Я була настільки здивована його поведінкою, я тремтіла від страху, сльози лилися струмком. А найгірше те, що зранку він, як завжди, сказав: “Вибач, вчора лишього натворив, ти просто не виводь мене з себе і все буде добре”. Вибач? Як таке можна вибачити? Я чекаю того дня, коли зможу поїхати з дому і забути батька, як страшний сон. В цьому випадку мені дуже жаль маму, адже вона любить нас, та нічого зробити не може…
Живемо ми в котеджному містечку. Батьки обоє працюють, добре заробляють. Ми з братом ходимо на всякі гуртки, секції, нам купують…