– Не можу так, – тремтячим голосом сказав він. – Це свята земля батьків! Покладіть її мені на голову, а прямо в руки – не смію! Сини підхопили батька під лікті, а він нагнув голову. Дідусь схвильовано й урочисто поклав на неї мішечок, старий плакав, і сльози, як дощинки, падали на підлогу. Капнули сльози і з очей мого діда.
У нашому місті мого дідуся знали всі, він був соборним протоієреєм. Тому коли він зібрався на прощу в Єрусалим, то…