Вероніко, я її терпіти не можу і не хочу, щоб вона жила в моїй квартирі, — сказав Давид, кинувши ключі на стіл. Він стояв посеред кухні, де ще пахло пиріжками мами, і вимагав виставити рідну мені людину за двері. Я мовчки дивилася на його заціплені щелепи, розуміючи, що цей вечір стане початком кінця нашого спокійного життя
— Вероніко, я її терпіти не можу і не хочу, щоб вона жила в моїй квартирі, — сказав Давид, кинувши…