Я приїхала до батьківського дому на Різдво. Холодний грудневий вітер хльостав мене по обличчю, але серце калатало сильніше за вітер. Двері відчинилися, і я почула ці страшні слова: “Ти не встигла”. Тітка Орися провела мене до кімнати, де, як виявилося, тато залишив кілька речей для мене. Найважливішим був лист
Двері відчинилися так раптово, що я мало не відскочила. На порозі стояла тітка Орися – бліда, з очима, повними сліз.…