Вони приїхали за три дні до Миколая: Оля, її чоловік Віталік, двоє дітей — Настя і Андрій, і її мама, моя тітка Валентина. Привезли з собою величезний багажник речей, пакети з делікатесами і навіть свої ковдри. — Ну, це ж у вас тут холодно! — сказала тітка Валя, заходячи до будинку і змахуючи уявний сніг із плечей. — У селі завжди так. А в нас у Києві батареї гріють, хоч у майці ходи. Перший день пройшов ще більш-менш нормально. Але вже наступного ранку почалися “пригоди”. — А що у вас на сніданок? — запитала Оля, сидячи на кухні і дивлячись на мене, наче я шеф-кухар у ресторані. — Щось хочеться таке місцеве. Може, парові вареники? З ягодами?
Цього року ми з чоловіком нарешті завершили будівництво нашого нового будинку. А до цього жили в старішій хаті моєї бабусі…