Після того як мого чоловіка не стало, я довго не могла змусити себе навіть подивитися на тріщини в стінах будинку. Ми стільки років відкладали ремонт, постійно знаходилися важливіші витрати, а він лише усміхався й казав, що ще все встигнемо. Та одного дня я зрозуміла: якщо й далі житиму лише спогадами, то будинок почне руйнуватися разом із моїм бажанням рухатися вперед. Я знайшла майстра за рекомендацією сусідки, сподіваючись отримати лише якісну роботу. Натомість уже за кілька тижнів відчула, що чужа людина почала поводитися так, ніби має право вирішувати, як мені жити. Найдивніше було те, що всі навколо переконували мене: «Тобі ж просто хочуть допомогти». А я дедалі частіше ловила себе на думці, що така допомога починає на мене тиснути
Після того як мого чоловіка не стало, я довго не могла змусити себе навіть подивитися на тріщини в стінах будинку.…