Хату мама записала на Мирона, бо він ж біля неї, ложку води подасть, але як прийшлось до тої “ложки”, то я мусіла приїхати. Коли мами не стало, все лягло на мої плечі. В мене пенсії тої, як кіт наплакав. Але треба ж все організувати по-Божому. Брат і копійки не дав на прощання, бо він краще за ті гроші до магазину сходить. Я ж зі своїми дітьми все організувала. Але ще і сорок днів не минуло, як по селу пішли слухи, що мама одна нас виховувала, все життя нам присвятила, а ми такі-сякі, дуже “бідно” провели її в останню путь
Все село тоді гуділо, що ми маму провели в останню путь, зекономивши на всьому, де тільки можна було. Так, ми…