Він гучно вивалив на стіл миску з салатом, аж склянки дзенькнули. Я застигла, тримаючи в руці виделку, і вже встигла пошкодувати, що ми взагалі приїхали. Бо тільки-но Серафим побачив свого брата Артема – лице його потемніло, як після зливи. І хоч я заздалегідь просила: не чіпляйся, не провокуй, не виясняй – він усе одно не зміг стриматись. У повітрі зависло щось різке, нестерпне, наче хтось натер хроном хату. Я стояла й розуміла: або зараз усе полетить шкереберть, або ми дивом проскочимо
Він гучно вивалив на стіл миску з салатом, аж склянки дзенькнули. Я застигла, тримаючи в руці виделку, і вже встигла…