Я ледь піднялася з кушетки після того, що мені сказала лікарка. – В нас буде двійня, Борисе, – ледь в слухавку промовила я. Додому я йшла ніби не своїми ногами, бо там мене чекали двоє дітей, які також хотіли уваги і тепла. Я чекала того часу, коли близнюки підуть в садочок. Я марила роботою, але довго на ній я не протрималася. Життя, яке я живу, ніби не моє
Я ледь піднялася з кушетки після того, що мені сказала лікарка. - В нас буде двійня, Борисе, - ледь в…