Я звик до сніданку в ліжко, Христино, – сказав Орест з легким зверхнім усміхом і відкинувся на подушках. Я отетеріла коли побачила невістку, яка тримаючи в руках тацю з кавою та круасанами. Мені аж дух перехопило від того, як ці слова вразили мене. Це був голос його батька. Той самий тон, те саме зверхнє ставлення. Невже я виховала копію чоловіка, з яким колись так мучилась?
- Я звик до сніданку в ліжко, Христино, - сказав Орест з легким зверхнім усміхом і відкинувся на подушках. Я…