Navigate
X

Мій Вітя все життя на побігеньках біля мами, як і я. Ми і з городами допомагаємо і по хаті. Коли прийшов час і воду провели і пральку за свої гроші купили. І з ремонтами завжди допомагали, бо Вітя майстер. Свекруха сама завжди казала, що не уявляє свого життя без сина, що він її єдина надія та опора. Але коли прийшов час задуматись про спадщину, моя свекруха вирішила все організувати “справедливо”, бо ж в неї ще дві доні є, які її не кожного року з днем народження вітають

То як допомагати батькам, то Вітя, а як спадщину ділити, то на всіх дітей порівно. - Ну а як інакше,…

G Natalya

Сваха мене відмовила до дітей в столицю їхати, хоч ми з чоловіком вже готувалися декілька днів. А в неділю рано, я вмикаю фейсбук, а мені попалася на очі пряма трансляція служби в церкві. І що ви собі думаєте, чуть не на самому переді красувалася моя сваха. Її, з червоним волоссям і кольоровим нарядам, важко з кимось переплутати. І лише все добре обдумавши я зрозуміла, в чому таки тут справа. Без ревності тут не обійшлося. Але хіба ж я винна, що її дочка більше любить мене, ніж рідну маму?

Сваха мене відмовила до дітей в столицю їхати, хоч ми з чоловіком вже готувалися декілька днів. А в неділю рано,…

G Natalya

Днями таки мені син “приділив увагу”. Я ходила і світилася цілий вечір. Таки я ще дітям потрібна. А річ ось в чому. Десь мій син з онуками під нашим під’їздом знайшли шовковицю і вирішили вони “попастися”. Все закінчилося тим, що отримав він на улюбленій футболці дві чималенькі плями. А шовковиця, самі розумієте, дуже погано відпирається. Лариса, як я зрозуміла, хотіла відправити футболку у смітник, але Тарас вирішив спитати у мене поради, чи можна якось ці плями вивести

Я вже довгий час ходжу сама не своя. Рік тому не стало мого чоловіка. Живу я хоч і окремо від…

G Natalya

Дочка з зятем почали робити ремонти, щось в будинку міняти. Захотіли вони обох хлопців розділити по окремих кімнатах, бо вже прийшов час. Я б і подумати не могла, що дочка ось так легко позбудеться від подарунку батька – цього ліжка. Я вже не в одній групі бачила, що виставила вона його на продаж. – Та нехай стоїть. Тепер такого ніде не найдеш. Добротне ж ліжко, а найголовніше, спогад про батька. – Та де там, ніхто мене й слухати не хоче. – А що я маю, на те ліжко молитися? Воно нам більше не підходить і крапка. А мені хоч плач!

Я коли побачила, що дочка виставила в одній групі те двоповерхове ліжко на продаж, ще й за таку ціну, мені…

G Natalya

– А як ти думала, я свого сина голодним залишу на два місяці? Такого не буде. Ти ж свого сина пильнуєш, догоджаєш. І я те роблю. – Ірино Іванівно, а нічого, що моєму сину чотири, а вашому майже сорок? Нічого вас не бентежить? – А діти в любому віці для батьків залишаються дітьми, – відповіла мені свекруха. Тиждень тому я спакувала речі свої і сина і поїхала в село до своїх батьків. Як і кожна мама, я хочу для дитини кращого

- А як ти думала, я свого сина голодним залишу на два місяці? Такого не буде. Ти ж свого сина…

G Natalya

Ближче шостої в двері задзвонила свекруха. – Я знаю, діти, як вам зараз важко. Ви іпотеку виплачуєте і стільки техніки накупили, хоча без тих роботів можна б було і обійтись. Ось я і вирішила вас підтримати. Тримай, Галинко, будеш фарш молоти і мене згадувати. – Не злим тихим, – сказала я, але про себе. – Дякую, мамо, але це було лишнє, бо я все ж хочу комбайн і він в мене буде, правда любий?, – сказала я і повернулася до чоловіка. Сиділа за столом свекруха червоніше рака, а її м’ясорубка на другий же день потрапила в “хороші руки”

М'ясорубка в "хороші руки". - Валерій так любить смачні котлетки, що я вирішила вам допомогти і купила для вас обох,…

G Natalya

Обидві сім’ї – брата і його дочки – досить забезпечені. З братом і його дружиною живе наш вже дуже літній батько. Вони не отримали частку в батьківській квартирі, бо мають окреме житло, яке їм допомогли придбати мої батьки. Як не стало мами 10 років тому, я жила з татом, але потім не витримала його характеру і поїхала в Київ, почала все спочатку. Батько ж переїхав жити до старшого брата. Його дочка живе у нашій батьківській квартирі зі своїм чоловіком і дитиною. У батька дуже гарна пенсія та всі соціальні пільги. Все своє життя я чую одне: ти нам повинна і зобов’язана. Постійно у мене то просили позичити, бо просто так грошей

Я найменша з дітей в наші родині, маю ще старших брата і сестру. Мені зараз 31 рік, у мене родини…

M Alena

Я з онучкою сиділа просто так, наївна. Орися довгоочікувана, назвали на честь моєї мами. Я обожнюю цю дитину. Але її батьки чинять по відношенню до мене не зовсім гарно. І коли приїдуть, я послухаю поради подруги і попрошу 7 тисяч гривень на місяць, а що робити? Мене в Карпати не запрошували, сказали – дорого, що поїдуть у скромну садибу, до людей у глухе село. А тут я побачила у невістки в соцмережах ці світлини – слів нема

Я живу дуже простим життям на Полтавщині, у невеликому місті. Маю свій будинок, який отримала у спадок від батьків і…

M Alena

– Що ти з мого сина зробила? Він на того, що по смітниках риється схожий. Ти тільки глянь на його футболку. Я мовчу вже, що в таке свято, як Трійця, треба було йому сорочку одіти, так ти ще й не попрасувала ту футболку. Її наче щойно з пральки витягли, як і ті штани, що навіть кісточки не прикривають. – Валентино Іванівно, а мені подобається його такий європейський стиль. Не вам з ним жити, а мені.- Та я нічого не кажу, Наталю, але в село могла б його і гарніше одягнути. Що люди про нього в церкві подумають? А точніше, про тебе, що ніяка ти не ґаздиня

- Поки мій син з тобою не почав жити, то виглядав, як людина. А з жінкою під боком, він схожий…

G Natalya

Спочатку мені всі були раді. Ми добре і приємно спілкувалися зі свекрами, розподілили домашні обов’язки. Моїм завданням було мити посуд, мити підлогу на кухні і прати. Але згодом я помітила, що всю роботу по дому я роблю сама, і чим більше я прибираю, тим брудніше в будинку. Були такі ситуації, коли свекруха могла поїсти полуницю і розкидати зелень від неї по столу. Не прибрати після себе тарілки або вони зі свекром люблять поїсти вночі, вранці – на роботу, а мені все лишають прибирати. Останньою краплею стала наша з нею розмова з мамою Микити, в якій вона мене запитала і дорікнула: – А чому ти не готуєш нічого?

Два місяці тому чоловік привіз мене жити до своїх батьків. Вони самі нас запросили, щоб ми на своє житло змогли…

M Alena