– Мамо, я тобі тут гостинців привезла. І ми тобі дачу вкопаємо. Ти навіть не хвилюйся. Я як ти зателефонувала, одразу взяла відгул і приїхала. — Та не треба було, я ж по телефону сказала. – Ну як не треба?! Ти ж ніколи не зізнаєшся, що погано почуваєшся. А я тобі й ліки привезла. Останнє слово я прошепотіла. Бо зайшла до кімнати і побачила всіх, хто зібрався. — Ну, коли всі в зборі, то можемо починати. На мене дивилися три пари очей. Які раніше були найріднішими. А тепер – найчужішими. Бо ж – квартира мамина
Я тепло обійняла матір. - Мамо, я тобі тут гостинців привезла. І ми тобі дачу вкопаємо. Ти навіть не хвилюйся.…