Чому ти не зупинила мене тоді, перед вівтарем? — запитала я, дивлячись матері прямо в очі. — Я бажала тобі добра, бо Руслан — надійна людина — швидко промовила вона, ховаючи сумнів за звичною маскою. Вона й досі вважала, що віддати дитину в зapучники фінансового спокою було актoм любові. Але за цим спокоєм ховалася безодня, у яку я продовжувала падати щодня
— Чому ти не зупинила мене тоді, перед вівтарем? — запитала я, дивлячись матері прямо в очі. — Я бажала…