До старшого сина чоловік відносився строго, постійно говорив, що ти дорослий і маєш уступати брату. Наказував його за неправильні вчинки. А молодшого балував всіма можливими способами: “Він же менший, йому можна все”. Так і зростали наші хлопці, між якими завжди було видно ту різницю. Старший Антон такий серйозний, вчився на відмінно в школі. А молодший Максим трохи шалапут, проте любимчик в татка. За погані оцінки тато його ніколи не лаяв. Виправдовував тим, що не все в житті залежить від оцінок. Та життя все згодом розставило на свої місця
Молоді мої роки, чому ви так швидко промайнули? З яким теплом я згадую про вас і як довго ви гріли…