Гостей було багато. Дарували хто подарунки хто конверт з грошима. І ось приходить моя рідна сестра, з одним букетом квітів і то не купленим, а з городу. Сказала, що в нашому віці більше нічого не потрібно. Та вона сіла за той стіл в четвертій і встала десь в дев’ятій. Та щоб щось було на тому столі, треба його купити. Та все це коштує грошей. Могла б хоч за той накритий стіл тисячку в конверт всунути. Якось мені дивно стало. Я б так не змогла. Прийшла, наїлася на халяву делікатесів і пішла. Я навіть дітям не сказала нічого, бо соромно за сестру було
- Вітаю вас, сестричко. Це серйозна дата і ви зуміли з Василем пройти ці роки пліч-о-пліч і виховати таких чудових…