Полуницю дітям я купляла, але тихцем мила, щоб свекруха не бачила і несла до дітей в кімнату, щоб вони тихенько собі її поїли. Я навіть “квіточки” з полунички завертала в папірець і лише тоді викидала у смітник. Навіть не уявляю, що б я наслухалася, якщо б Віра Павлівна дізналася, що я таку “дорожінь” купую. Я не працюю, а сиджу у її сина на шиї. Але недавно, коли вже сезон закінчився, свекруха дала добро. “Можеш вже купляти! Полуниця вже без хімії і не за такі захмарні ціни!”
Навіть не уявляю, що б я наслухалася, якщо б Віра Павлівна дізналася, що я таку "дорожінь" купую. Я не працюю,…