Ввечері я вже лежала в ліжку, як чую через стінку Руслан на підвищених тонах говорить з Іринкою. – Твоя мама тут як господиня! Вона мною командувати не буде! Я мужик, і посуд мити не моя справа. Зранку Іринка мене зустріла вся в сльозах. Попросила поїхати жити десь інакше, бо як тільки я в них з’явилася, почались непорозуміння. – До тебе ми мирно з Русланом жили! – Ага, може твій Руслан і жив, а ти – виживала! – Я того дня взяла сумку, з якою прийшла і переїхала до подруги. Надіюсь, ремонт до Різдва завершать
Я вимушено до дочки з зятем переїхала. Руслан мені ніколи не подобався, але те, як вони живуть, заставило мене задуматися.…