Коли син попросив мене підписати документи на передачу будинку його родині, я вже знала, що не зроблю цього. Найважче було навіть не саме рішення, а те, що він прийшов не один: поруч сиділа його дружина Лариса, а на столі лежала папка з готовими паперами, ніби моєї згоди вже ніхто особливо не чекав. Я подивилася на першу сторінку й побачила своє ім’я, а нижче — пункт, за яким після підписання я фактично залишалася гостею у власному домі. І тоді я вперше за багато років сказала синові те, чого сама від себе не очікувала: «Ні»
Коли син попросив мене підписати документи на передачу будинку його родині, я вже знала, що не зроблю цього. Найважче було…