Тобі сорок п’ять, Любо, ти як стара модель телефону, яку пора здати в брухт, бо нова вже заряджена і чекає у спaльні, — Дмитро холодно відштовхнув мій чемодан до виходу. Він навіть не намагався приховати знeвагу, описуючи технічні характеристики свoєї молодої кохaнки. Весь наш спільний шлях він перекреслив одним рішенням, виселяючи мене в бетонну коробку без води. Тепер я мала вибирати: зламатися на іржавій підлозі нової нори чи змусити його пошкодувати про кожен цей крок
— Тобі сорок п’ять, Любо, ти як стара модель телефону, яку пора здати в брухт, бо нова вже заряджена і…