Це не твій дім, Олено, це дім мого сина, і я не дозволю тобі тут усе зіпсувати своїм несмаком, — процідила Лариса Петрівна, виставляючи коробки з моїм посудом на сходи. Святослав стояв поруч і просто спостерігав, як його матір стирає моє життя з нашої спільної карти. Вона не просто міняла інтер’єр, вона виселяла мене з власного майбутнього. Усе почалося з однієї вази, а закінчилося повним відчуженням
— Це не твій дім, Олено, це дім мого сина, і я не дозволю тобі тут усе зіпсувати своїм несмаком,…