Віра була недовольна: “Надю, так нечесно, я теж маю право на цю хату, мені важко жити в невістках, давай продамо батьківський дім, гроші поділимо, кожна купить однокімнатну квартиру у місті!” Від слів Віри мені стало недобре: “Сестро, як ти можеш так говорити, ми ж тут виросли, тут минуло наше дитинство, думаю, мама була б проти!”. Тоді образилась на мене Віра: “Якщо ти така мудра, то ноги моєї більше тут не буде на тому подвір’ї!”
У нас була дивна сім'я. Все дитинство пам'ятаю, як ходила по сусідах, щоб заробити на кусок хліба. Любила літню пору,…