Іванка все мене підмовляла: “Надю, ви вже рік разом, не вводь чоловіка в літа, йому вже скоро 30. Сам Бог велів вам бути разом! Яка ж ви гарна пара”. Так я й послухала Іванку. Та серце було не на місті. Десь на підсвідомому рівні думала про Андрія. Важко нам жилось. Дійшло до того, що ми зробили паузу у наших стосунках, Володя пішов жити до батьків на ціле літо. Залишив мене з дітьми, кажучи: “Тепер я побачу, Надю, як ти даш собі раду. Ні копійки тобі не дам!”
Мріяла про щасливе життя з коханою людиною. Думала, що буду мати найкращого чоловіка! Не так сталося, як гадалося. Та почну…