Я дуже чекала повернення дочки з заробітку з Італії, де вона провела 15 років, поки ми з онучкою її чекали. І паркан треба міняти, і в хаті давно ремонт треба – я ж думала дочка цим і займеться, будинок вже на ній давно. – Мамо, ми з відпочивальників такі гроші заробимо! Зараз всі в наші Карпати їдуть! Ти в літній кухні житимеш і їм готуватимеш наші страви, а ми зі Златою в місто переберемося, я у Франківську вже квартиру придивилася! В однин з вечорів ми сиділи разом і вечеряли мої фірмові парові вареники, які я наготувала для дочки й онуки, які нарешті були разом, і Василина, заходячи здалеку, розкрила свої плани
Розповім тут свою сумну історію, можливо, почую тут слушні поради й отримаю підтримку. Я сама з невеличкого райцентру на Прикарпатті.…