Це була обідня перерва, і в їдальні, як завжди, поглядом шукала, де мій Віталик, та щось не могла знайти його. Подумала, що затримується, тому вирішила зайняти столик. Коли лише присіла, до мене підійшла незнайома жіночка, сіла біля мене і каже: “Я знаю, що ти Люся, мене звати Ніна, прийшла сказати, що чекаю дитину від Віталика. Не чекай його, він більше не повернеться, з роботи теж звільнився. Вибач, але таке життя”
Завжди думала, якщо ти з близнят - то й доля буде вдвічі кращою і щасливішою! Незабутнім було наше з Лесею…